tuitikki: (Лаванда)
Ну ось прийшов липень... Липень, тому що тут зацвіли липи. Я не знаю чому, але такого запаху лип я не памятаю. Вони повсюдно. Цей запаз стоїть у повітрі, здається його можна було б брати руками. Їсти, а не дихати.
Час минає, і в мене постійне враження, що він мене підганяє, підштовхує вперед, як школярку, що не хоче йти в школу вранці. Штовхає, примовляючи, "ти ж дивись, не запізнись знову..." Не запізнись. Мало часу.

Липи в час доцвітання стоять золоті, безгомінні.

Izdryk

Jun. 2nd, 2014 02:43 pm
tuitikki: (Лаванда)
не соромно втратити розум
та соромно втратити сором
не страшно боятися смерті
та страшно посіяти смерть
бо в море стікають сльози
а з мертвих громадяться гори
і знов постають із мертвих
повітря вода і твердь
а заповідь була словом
і слово було – «любити»
(Котрий день не можу позбутися цього вірша) )
tuitikki: (Лаванда)
І ось ця пора знову прийшла. Ця переоцінка переконань, ця тягучо-панічна саморефлексія на межі сенсу. Безкінечний аналіз суми усіх попередніх виборів і оцінка всіх майбутніх.
Сесія кожного разу примудряється пройтися штормом по найдальшим закуткам мого мозку і винести звідти всі проблеми та всі нестійкі місця у структурі моєї істоти. Це такий собі душевний стресс-тест, де всі змінні ставляться під сумнів.
Мені це подобається, тому що це можливість. Складнощі означають розвиток, криза означає оновлення.
Мені це не подобається, бо це невчасно. Саме зараз мені потрібна вся моя раціоналіність і витривалість, і не потрібна вся ця ценрифуга.
tuitikki: (Лаванда)
А знаєте, що найцікавіше? Що весна все-таки прийшла... Більше того, де-не-де, власне кажучи, там де знаходиться ваш Хтосик, місцями вже майже літо.

І весні якось все-одно. Їй усе все-одно. І хоча наші предки кликали її, закликали, вогнища палили, їй ну абсолютно все-одно. Як все одно сонцю, що світить, щодня за розкладом, не зважаючи на наші зміни годинника. Так само як цвітуть кульбаби, наперекір всім газонокосаркам світу. І навіть не наперекір, а просто тому, що так має бути. Оця сама трава. що пробивається крізь асфальт, і не тому, що дуже їй кортить пробитися, а просто бо сталось їй так вирости, от вона і росте. І в цій наполегливості і спокої криється велика сила. У тому що Земля обертається навколо Сонця, і Усесвіт розширюється... І десь там Темна Матерія...

Природа вчить, що усе змінне і є насправді вічним, а все вічне є насправді плинним. І лише упірнувши у водограй змін та руху можна здобути гармонію, спокій та безсмертя.

Мрійливо здійснюються мрії, поступово,
втрачаючи поволі сенс.
Думки стираються від слова і до слова
Життя минає, як і кожна мить.
Душа не спить, а серце вже змовкає
І в унісон із гуркотом століть
Єдине що ніколи не зникає,
Це рух між золотом Землі
і миготливими зірками.
tuitikki: (Лаванда)
Графоманія - ознака самотності. Блог - пристанище графомана, прихисток думок, що не знаходять іншого втілення.

Починаю помічати, як люди приходять до ладу. Блогери знову пишуть про особисте, наче зявилось право знову мати свої маленькі проблеми.

Ми знову потрібні саме там, де ми є.

Я не усвідомлювала, наскільки мені було самотньо весь цей час. Наскільки було незатишно. Яка частина мене завжди була там, а не тут. Це хороший урок.

Щойно закінчилась ще одна моя персональна вічність. Треба дістати папір, прибрати у голові і на столі, знову зустрітися з собою. Багато роботи.

У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти.
І кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
твоєю самотою обгорілий.
tuitikki: (Лаванда)
Ключова фраза із євромайдану у Барселоні : "Зараз хтось піде в китайський магазин і купить паперу." Щоб зібрати підписи під зверненням до МЗС із приводу висловлення недовіри до консула України у Каталонії. Це власне і була оснона ідея цього Барселонського євромадану. Отже, люстрація. Просто. Необхідна.

Водночас мене непокоять розмови про покарання винуватців ... коли це перша і єдина теза. Покарати треба, для того щоб поставити приклад для наступних поколінь можновладців. Щоб знали та боялися. Але це лише частина завдання із величезної роботи для побудови нової держаної системи, яка не буде давати збоїв і працюватиме не залежно від особистостей на постах.

Я відчуваю, що не зовсім маю право на те, щоб робити будь які висновки тепер. Я далеко. Тішить, що на Майдані є мудрі люди. І вони дивляться у майбутнє.
tuitikki: (Лаванда)
Шановний професоре Рінгмар, чотири роки тому ви питали в нас на уроці, чи пішли б ми із гранатами воювати за нашу країну. Чи померли б ми за Україну. Я памятаю, що всі українці у нашому класі так чи інакше відповіли на це питання ствердно, чи волею загального настрою, чи може й справді - щиро. Тоді було важко уявити, що це питання може постати по-справжньому. Воно звучало як провокація. Власне воно і було провокацією, питанням яке б змусило нас прокинутись і почати думати.

Інше, що мене вразило того дня, це те, що тайванці єдиноголосно відповіли ні. Вони б не пішли захищати свою зелену Тайвань зі зброєю в руках.

Ще вчора ситуація була дуже і дуже нестабільна, навіть тут, далеко від дому можна було відчути тривогу і шалене напруження. Сьогодні у мене помер телефон і до обіду не було жодних новин. Для мене було так дивно почути цілою горою все те, що сталось. Я досі не впевнена, як так вийшло і чому. Відчуття дива. Ніби хтось вигнав демонів.
Дуже багато запитань. Але лише одне питання справді важливе. Як так зробити, щоб такого владного безладу більше не ставалось? Ніколи.
tuitikki: (Лаванда)
Люди бувають нерозумними,
нелогічними і егоїстичними.
І все ж люби їх!
Коли ти робиш добро, то люди
будуть звинувачувати тебе у затаєній
особистій користі і самолюбстві.
І все ж виявляй доброту!
Якщо ти досягнув успіху,
то в тебе може з’явитися багато
фальшивих друзів і справжніх ворогів.
І все ж досягай успіху!
Якщо ти чесний і відвертий,
то люди будуть обманювати тебе.
І все ж будь чесним і відвертим!
Те, що ти будував роками,
може буди зруйноване в одну мить.
І все ж будуй!
Люди потребують допомоги,
але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.
І все ж допомагай людям!
Якщо ти досягнув безмежного щастя,
тобі будуть заздрити.
І все ж будь щасливим!
Добро, яке ти зробив сьогодні,
люди збагнуть завтра.
І все ж твори добро!
Ділись з людьми кращим, що в тебе є,
і цього ніколи не буде достатньо.
І все ж ділись найкращим!

Врешті-решт, ти зрозумієш,
що все це між тобою і Богом,
і що ніколи не було між тобою і ними.

Мати Тереза
tuitikki: (Лаванда)
Не знаю, бывало ли у тебя подобное чувство. Что хочется уснуть на тысячу лет. Или просто не существовать. Или просто не знать, что ты существуешь. Или что-то подобное. Это желание очень болезненное, но оно появляется, когда я чувствую себя так, как сейчас. Вот почему я стараюсь не думать. Я просто хочу, чтобы все перестало вращаться.

Стивен Чбоски "Хорошо быть тихоней"

УПД.

– Ой, да какие у тебя беды?! – Звонко рассмеялась моя собеседница. – Все твои «беды» как летний снег: вот он есть, миг – и нет ничего, просто показалось… Не надо только все время тыкаться носом в прошлое, или мечтать о том, каким могло бы стать будущее.

Макс Фрай "Чужак"
tuitikki: (Лаванда)
Я завжди пишалась своїм вмінням не відчувати речі. Як тільки мені було не треба щось відчувати, я просто вимикала всі почуття, як головний біль. Це дуже зручно у важких стресових ситуаціях - така собі захисна реакція організму. З іншого боку, тут важко не передати куті меду. В певний момент перестаєш відчувати і хороше, і погане. Це і називається депресія. Стає нестерпно та беззмістовно, і головне, не знаєш чому. Здається це назавжди. Не маєш власної позиціі, втрачаєш своє я.

І от мені довелося відчути справжньої люті після довгого періоду заперечення самого її існування. Тоді я подумала, а чому я маю її задушити у собі? Чому мені не можна дозволити цій люті наповнити мене до краєчку, стікати із пальців, текти по землі і заповнити весь навколишній простір напруженим звоном? Для зручності інших? Для чого? Я лютувала на себе, я лютувала на весь світ за те, що він такий у цю мить... Мої думки стали гострими, точними і стрімкими, а потім прийшла тиша, кришталева ясність. І дивовижний спокій. Якимось чином цей всплеск почуттів надав мені поштовх рухатись уперед.

Відміняти почуття - це як приймати знеболювальні при виразці шлунка. Допомагає, але чи допомагає? Проблема, суть пробеми не вирішена. То може варто дозволити собі відчувати, те, що відчуваєш?

Чи все-таки емоції заважають і туманять розум?
Дуже цікаво, якби було створено штучний інтелект дорівнюваний до людського, то чи емоції проявились би, як компонента розуму? Чи це окрема річ?

Не питай мене про даремне.
Я відповім тобі з точністю до константи
моїх хвилинних почуттів.
tuitikki: (Лаванда)
У продовження до вчорашнього сьогодні мені приснився логічний сон. Такий де все йшло у порядку і у відповідності до лоігки подій, як хороший детектив. Для довідки - ненавиджу логічні сни. Вони нічим не відрізняються від реальності, а тому фактично і не відпочиваєш.

... )

Я дуже вдячна, що мене розбудили. Таким чином мені не прийшлось таки дочекатися.

Замість післяслова, а що є наше життя, як не відкладений смертний вирок?
tuitikki: (Лаванда)
У моєму житті чорна смуга. Це час, коли починаєш думати про те, що можливло варто змінити факультет, університет, країну і поїхати в Шао Лінь вивчати ушу. Період називається сесія.

Сьогодні відірвалась на якихось 10 хвилин від навчального процесу і вирішила почитати останні пости Костя Москальця. Це логічно привело мене до Гри в бісер, Гессе і Septem Sermones ad Mortous, Юнга. Почавши читати, розумію, що щось не так. Я просто не можу! Мозок, який звик обробляти інструкції, докуметацію, вікіпедію та публіцистику почав абсолютно все інакше сприймати. Не як літературний твір, прекрасну вигадку, гармонію форми та змісту, а як абсолютні істини, які треба вивчити та зрозуміти. Кожна думка автора автоматично оброблялась на предмет наявності логічності та звязку із іншими тезами, одночасно висувались сотні антитез - бо все ж таки цей текст не був написаний із метою донести знання. Художні образи не піддаються логіці. Розум почав протестувати і вириватися, бо це ж абсолютно нелогічно!

Мій дідусь не читає художню літературу і не дивиться фільмів. Сьогодні я нарешті зрозуміла чому. І це був лише наслідок недовгого існування у академічному режимі.
tuitikki: (Лаванда)
2013

Здається тільки вчора підводила минулі підсумки...

Я казала, що рік для мене починається восени? Якось так сталось, що все нове починається восени. Але, наслідуючи соціальним умовностям, будемо святкувати сьогодні.

Так як і планувалось, цей рік був роком letting go. Місцями це сумно, страшно, але... захопливо! Мені довелося знайти і полюбити так багато всього, але водночас попрощатися та відпустити.

Водночас, зміни у навколишньому середовищі допомогли зрозуміти, хто я, де я, і для чого все це. Незважаючи на всю нетривкість реальності, і в великій мірі завдяки їй, зявилась дивна впевненість у майбутньому. Все буде добре!

Дякую всім тим, хто мене підтримував та допомагав, знаючи, що скоріш за все я ніколи не зможу віддячити. Дякую за цілу низку зустрічей та цікавих уроків!

З Новим Роком!
tuitikki: (Лаванда)
The names are coming to my mind,
They all are just a part of me.
The days passed by, not really changing it
Maybe they did, who can tell why?

And even though the things around
Are not the same they used to be,
And even though, I am telling you,
You have changed as well as me.

The stars are only thing that's left,
I am looking up to find the way.
And even though nobody knows the end,
We'll figure out some day.


(явний показник того, що я багато спілкуюсь англійською тепер)
tuitikki: (Лаванда)
Перепост, про залежних від мережевого спілкування by [livejournal.com profile] gohatto_n.
Про лайки... )
tuitikki: (Лаванда)
 - Як думаєш, може простіше просто ненавидіти всіх людей? От ти можеш уявити собі мене, котра ненавидить всіх людей?
 - Можу. Я взагалі завжди думав, що ти брутальний інженер.

" - Так вот, если скажет, застрелите его. Я хочу сказать, того беднягу, за которого она собирается замуж, - гость посмотрел доктору в глаза. - Я серьезно. Застрелите, чтоб не мучился."

О_о
tuitikki: (Лаванда)
Кожного разу кладучи ложку меду в чай, згадую, як вмовляла тайванських чайних продавщиць зробти теплий чай з медом. Справа в тому, що мед втрачає свої властивості при високих температурах. І чесно кажучи, у мене склалось враження, що про це крім мого дідуся знає тільки весь Тайвань. Кожного разу декілька зайвих хвилин мені треба було пояснювати, що нічого страшного, я розумію всі страшні наслідки цього вчинку і беру відповідальність на себе. Якщо в мене виходило донести цю складну думку до дівчинки на тому боці, то до теплого чаю завжди додавалось почуття досягнення. Я досі не можу сказати, я купувала чай чи це відчуття...

00MVWE27A2B2569FD069CDl

到底是蜂蜜綠茶還是成就感?

фотка звідсіля
tuitikki: (Лаванда)

Ле Крезо

Видимо бескрайние пустые пространства весьма способствуют быстрому одичанию всех живых существ! (Макс Фрай - "Волонтеры Вечности")

Коти Ле Крезо підкреслюють фразу десятками ліній. Студенти підкреслюють її ще принаймні трийчі.
Коли ти бачиш з однієї точки більше трьох людей на вулиці - це... О Богі, ЛЮДИ!
Коли на світлофорі зупиняється більше однієї машини - це пятниця.
Неділя повністю відповідає своїй назві.

На моей исторической родине считается, что шопинг спасает от стрессов измученных домохозяек. Могу засвидетельствовать: он спасает еще и бравых Тайных сыщиков от ловушек ночных кошмаров. (Макс Фрай - "Чужак")

... особисто я себе причисляю до другої категорії. Водночас, я розумію, що це дещо амбіційно. Мяко кажучи.

Silvermills

Dec. 4th, 2013 05:49 am
tuitikki: (Лаванда)
В моєму житті було занадто багато хорошого. Мені весь час щастить. На родину, на вчителів, на друзів... (Принагідно дякую Всесвіту і всьому іншому, що має до цього відношення!)

І все ж таки кожного разу, у рамках планового левел-апу продовжуєш йти із зони комфорту. Кидаєш не тільки оточення, не тільки спосіб життя і людей. Кидаєш передусім всі можливості, які не збулися. Але вони ніколи не втрачають своєї магічної влади над тобою. Життя складається великою мірою із того, що відбулося. Але також, ньому завжди присутнє те, чого ніколи не було.

Ці думки крутилися у мене у голові і дивовижним чином перетнулися із Пратчетом, "Equal Rites". (До речі, якщо хтось розуміє яке значення цієї гри слів - розкажіть!) Відмова від магії була потужнішою за використання магії. Відсутність речей - це просто інша суть присутності. Я знаю, що ми живемо не на Диску, і черепахи там нема... Але, принаймні у сенсі накопичення життєвого досвіду правило наче працює.

Можливіть замкнути коло, і сказати собі, що тепер у мене нема можливості щось зробити просто підкреслює те, що інакше відбувається повільно і, можливо, неусвідомлено.

Усі прекрасні речі, які зі мною сталися, і ті, що не сталися, постійно нагадують мені про рішення, які я приймаю. І впливають на мою впевненість, що я знаходжусь у правильному місці у правильний час, тихо підмиваючи рішучість і волю.

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 22nd, 2017 10:29 pm
Powered by Dreamwidth Studios