tuitikki: (вона соромиться)

Христос Воскрес!
Цього року святкуємо всі разом - це чудово!
Весна прийшла! Справжня! У душі та надворі. Скиньте з себе зиму та відчуйте нову, яскраву весну!
З Великоднем!


ЗІ. Ми щойно пофарбували два яйця у цибулі і таким нехитрим чином відсвяткували Великдень =)

Return)

Jan. 15th, 2010 05:00 am
tuitikki: (Default)
Ось і я знову з вами) Доброго ранку!
У мене нове захоплення - я збираю вирізки про Україну із Тайванської преси. Трапляється достатньо часто. 



У віторок поїду у Тайпей до Історичного музею дивитися роботи Ван Гога. Можливо що сама, бо не можу витягнути ще когось.
tuitikki: (Default)
Дуже холодно. Вітер, моросить. Руки не попадають по клавішам.
А нам знімати у неділю фільм. Як там дівчата у голих сукнях? А ще ж дощ, то сукні будуть брудні та мокрі. Навіть не знаю...
Мені сьогодні дівчата подарували тортика) Чоколядного, саморобного. Пояснити, чому, не змогли)

Завтра буду дарувати коліжанці-українці блокнота із чорним папером =)

На дверях у мене сніжинки та віночок. Китайці Різдво не святкують, а ми от будем напевно обидва святкувати. І Новий Рік ще. Що українці вміють, так це знайти привід напитися, це да... Я про місцевих україців. Таке враження, що вони якесь своє горе заливають. А може це нормально, а це я така "правильна"? Не суть. На Новий Рік я чесно збираюсь втекти до Тайпею. Там найвищий небошкряб у світі і буде грандіозний фейверк)

Дивно, але останнім часом я не можу писати до ЖЖ складними фразами. Хоча може це тільки сьогодні.
tuitikki: (Default)
Сьогодні була на концерті у кампусі. У нас є предмет, по якому треба сходити три рази на виставку і один раз а концерт.
Жалюгідненько. Добре, що безкоштовно. Був оркестр, але грали щось жахливо модерне і все однакове. Накачують атмоферу привидів та ужастіків а потім різко затихають. І так дві години) Тільки Вівальді порадував. Чисте задоволення та гармонія. Так що я сьогодні культурна)

10001

Sep. 28th, 2009 07:25 pm
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Ха, а в Тайвані мені вже 17 =)
tuitikki: (Сова)
Ось такі от гарні коробочки лежать у мене вдома з вчорашнього дня.



Відкрити коробки )
tuitikki: (Трояндочка)
Дякую Олексі та Машуті за чудову командну роботу!!!

Дякую Турніру Юних Хіміків за актуальну проблему, котра надихнула нас на цей проект.
Дкую яблукам за заголовок
Дякую Міхайльовій Лені за яблучну кислоту.
Хивренку з КНУ за кверцетин.
Дякую Андрію за сорочку!)))
Дякую Нагорній Оксані та поліграфії "Твій Формат" за чудовий стенд.
Дякую Наталії Василівні Дружиніній за її впертість і за готовність нас шпиняти. Без цього ми б просто не пішли на Інтел.
Особлива вдячність Наталії Іванівні Шульгі за цінні поради, завдяки яким ми отримали перше місце.
Дякую організаторам конкурсу Intel ISEF за чудово проведений час!
Спонсорам за нову клавіатуру та дуже круту футболку.
Всім учасникам з якими мені довелось спілкуватися за чудову компанію та достойну конкуренцію.

Дякую журі конкурсу за кропітку роботу і допомогу, та за те, що вони схаменулись і не послали нас в Америку!!!)))

перемога!!!
tuitikki: (Білочка!)

китайський новий рік

Ось і закінчився 2008 рік!
Можна підводити підсумки і занурюватися у новий 2009 рік.
Вітаю зараз, бо завтра будемо встановлювати ялинку і у мене не буде інтернету.
Хай наступний рік буде ще кращим ніж попередній! Буде радісним, щирим, змістовним. Треба йти у новий рік із упевненістю у тому, що мрії здійснюватимуться, а цілей буде досягнуто, якими б недосяжними вони не здавалися.

З Новим роком!


tuitikki: (дівчина у капелюci)
Я не нормальна людина у питаннях музики. Я спочатку потрапляю на концерт, а потім починаю слухати вдома музику, що почула)

Це так подумалося про вчорашнього "Мазепа: Made in Ukraine". Після п'яти спроб написання чогось схожого на репортаж, прийшлося визнати, що писати репортажі я не вмію) Принаймні сьогодні і про це. Тому обмежуся подачею ряду фактів.

Read more... )
tuitikki: (Білочка!)

Почалося все з того, що я дізналася про час проведення Країни Мрій (далі КМ). Мене здивувало, що цього року якось рано, чи що. 21 червня. Для мене це стало несподіванкою, принаймні. Але цього разу таки дуже пощастило. Всім. Адже сама КМ - це наче Купальські Ігрища. А 21 червня - день літнього сонцестояння і є Йвана купала. Якщо бути точнішою, то саме ніч з 21 на 22. Отже мали нагоду достойно відсвяткувати Купала. (Чому звично приймають 7 липня - признаюся, не знаю. Якщо хто пояснить, з цікавість послухаю.)

tuitikki: (Білочка!)
Вітаю з Новим роком!

Справа в тому, що установка ялинки у мене вдома супроводжується виставлянням компютера в іншу кімнату де немає інтернета.

Тому мене не буде кілька днів.

Саме тому, вітаю з Новим роком!

Нехай наступний рік буде ЩЕ КРАЩИМ ніж минулий!
Довгих побажань не пишу. Просто здоров'я, світла, любові, радості та щастя!




з Новим роком! 
tuitikki: (Сова)
 Так, я знаю, що багато усього сталося за цей час. Так, я знаю, що пишу якісь особисті дрібниці, у той час, як змінюються глобальні речі. Та просто я згадую про свою незначність, чи краще невпливовість, і мені тоді здається, що насправді я не можу судити такі маштабні речі з свого погляду, що можливо, я надто все ускладню, чи навпаки покажу надто спрощено. І мені, не дивлячись на те, яке враження могло скластися з мого монологу, здається, що все-таки не  слід писати про речі, в яких я не почуваю себе обізнано та компетентною.

Тож перйдемо до цих самих дрібниць))

Сьогодні я зірвалася зі школи в 15:45 (скоріше втекла від нашого завуча з організаційної роботи, а простіше для знаючих - РИБИ)  і полетіла в КМЦ Могилянки, натхненна можливістю потрапити на шаровий концерт Піккардійської Терції. Після декого телефонного виясняння яким раком пройти до нього вияснилось , що КМЦ, це та бандура у радянському бетонному стилі, яку я знаю уже давно. Потім очікуючи, що на мене під час спроби туди прорватися, нападе озброена група людей охорони(десь так це описував мій братик))) я визвонила уже згаданого вище члена моєї родини, щоб він мене провів у актову залу. Після успішного взяття могилянки штурмом при повній відсутності опору)) я таки потрапила на місце очікуваного діяння. По дорозі ми підхопили братового друзяку з Франківська і помчали на якийсь 9(соромно близький!) ряд, де три місця відповідно тримали рюкзак, куртка і сумка мого брата.
Ну і власне почали приймати участь у святкуванні 392 річниці КМА. Найяскравішим моментом став вихід Брюха: зал встав і несамовито плескав ще до того, як Почесний Президент щось встиг сказати. Заспокоїлись ми лише тоді як Брюх у своєму всім знайомому  "дідморозововському" стилі збентежено промовив "Ну сідайте вже...". Бідний Квіт! Він завжди буде стояти у тіні свого великого попередника. Брюха вдягли в професорські шмотки, наділи на нього Клейнод Почесного Президента, він сказав кілька потрібних та гарних слів і принявся за своє улюблене заняття - розказування байок (я зовсім не ставлю під сумнів їхню дійсність, я лише наголошую на своєрідності форми та виконання!). У даному випадку він розказував про те, як добували вони стільці на першу презентацію КМА. Повторювати не буду цю байку, бо у моєму виконанні вона виглядатиме блякло та непереконливо. А взагалі варто б уже видати могилянцям брошурку "Байки Брюховецького, або повчальні історії із життя КМА, не позбавлені гумору". Може варто задуматись?
Далі наче не було нігого незвичного, хіба що варто вімітити, як мило та лаконічно висловилась представниця "Тетра-Пак", після вручення їй сертифікату "Благодійник року". А, так, як я могла забути: ведучим усього цього був Захарійченко. Ну і звичайно було доволі багато приємних (читай ненудних) моментів, які можна зрозуміти лише у контексті.
Отже саме мета моїх відвідин - концерт Піккардійської Терції. Ще під час численних нагороджень та відзнак можна було побачити чорно-білих "пікардійців", що нетерпляче виглядали з-за лаштунків. Потім...

* Слухайте мене репресують, тому не можу дописати, завтра буде концерт. Допишу "Потім..." )) *
tuitikki: (Первісна людина)

Треба розказати трошечки про поточні події, мені здається. 

У суботу-неділю був тузльот у ліцеї. Це для тих, хто вчився у 145 ліцеї, зрозуміло, а для інших я поясню.

Щоосені у якусь суботу уся школа вибирається у невеличкий похід. 8-9 класи тільки на день, а 10-11 можуть лишитися на ніч. Там відбувається безліч цікавого. Біатлон знань(учні бігають, відповідають на питання, долають перешкоди, ставлять палатку), СТМ(Спортивно тур маршрут), конкурс кашоварів, плакатів, реклами приготованої страви, та ін. Це виключаючи всілякі учнівські забавки: ігри, волейбол, традиційний, для таких випадків, спів під гітару, хованки у лісі, застосування спортивно-туристичного орієнтування на практиці(простіше кажучи, заблукав у лісі - знайди дорогу назад:), сидіння у кущах романтичних пар тощо.

Все пройшло гладко - у нашого класу перше місце по біатлону, третє по перетягуванню канату та рекламі.
Єдине, що мене засмутило - це те, що все пройшло аж надто по плану. Надто тихо та чинно. Не було істеричного сміху та сліз, веселих жартів та співів. Незнаю в чому справа. Може з віком ми усі нуднішаєм?

***

У Бредбері у його 451 по Фаренгейту є непримітний, але цікавий момент. Незвичайна дівчинка, що говорила з пожежником мотерла йому підборіддя кульбабкою: "Якщо воно стало жовтим - це значить, що ти в когось закоханий... Як прикро, ви ні в кого не закохані". Я тільки зараз зрозуміла, що малося на увазі. 
Щоб бути живим треба бути трішки закоханим.

***

Читаю "Войну и Мир" і "Гобсека" одночасно - Гобсека у транспорті( бо маленька книжечка), а Войну и Мир дома.
 
Коли я перейшла до нової учительки, виявилося що я не шарю інформатику. Але я постараюсь і все буде ОК!

Ну, бувайте. Аж сама здивувалась, що таку громадину написала.

tuitikki: (Первісна людина)

З Днем Незалежності тебе, Україно!

 
Що ж треба щось сказати, але щоб не позоритись і не плести сім мішків гречаної вовни, я посилаю вас на дуже доречну статтю "Української Правди", яку варто прочитати чисто з поваги до рідної неньки України.

А взагалі, кажучи вкраденими з якогось форума словами, якщо "сильно зуби стиснувши, маму ніжно любити", то "все буде добре")))

Картинка з колекції  FlyCards. Ідея і дизайн листівки - агенство ПРОСТОР.

tuitikki: (smile)

Немає сили нічого страшно цікавого писати.

Ну так, трохи.

Була сьогодні на зупинці(виставці?) ретро-автомобілів у Києві. Це був пробіг(проїзд?) Париж - Санкт-Петербург з зупинками по дорозі. У Києві авто зупинилися всього на 1 год.

Взагалі доволі гарні автомобільчики, хоча було дивно дізнатись, що машинка "Вол*а" (буква "г" не витримала тяжкої долі), що стоїть у мене в дворі і покривається іржею - рідкісний ретро автомобіль - саме в такій іпостасіїї на виставці перебував її ухожений двійник. 

Слід сказати дещо про те, хто ж на такому заході тусувався. Висловлюсь так: для гопів, які спеціалізуються на фотоапаратах і не страждають дрібязковістю це був рай. Людина без вищезазначеного гаджета впадала в око. А ми з моїм кеноном почувалися маленькими і дурненькими на фоні профі, котрі наводнили пляц. Фотографи збігалися купами, як мурахи на солодке, тому нам, маленьким треба було трохи хитрувати))

Ну і шо з того усього вийшло... 



tuitikki: (Default)

Дичавію, дичавію, дичавію!!! Чотири дні займалась відпочинком(незрозуміло правда від чого;) за посиленою програмою. 

Перший день - класика - диванний маямі.

Другий день - не класика - спочатку пішки на Десну з рідним котиком в рюкзаку, а потім на сім годин на шашлики.

Третій день - опера( доречі на премєру варто ходити - "Макбет")

Четвертий день - знов шашлики, уже в іншому місці і з іншими людьми.

Зганяють з компа аааааааааа....

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios