tuitikki: (Default)
Пам'ять - така важлива штука! Іноді просто диву даєшся. Від неї залежить практично усе. Відносини із людьми у першу чергу. І взагалі, все, що ти знаєш, ким ти є - все залежить від здатності забувати або, навпаки, пам'ятати. Що у минулому і як вплинуло на тебе сьогоднішнього... що із теперішнього вплине на тебе майбутнього.

Ну от, наприклад, щоб спілкуватись із людиною, мусиш, просто мусиш знати її ім'я. Відчуваєш себе дурнем, коли раптом забув. Вивертаєшся, викручуєшся, нічого не можеш з собою зробити, у тебе у памяті просто немає цього імені, або воно закопане під шаром усього іншого мотлоху. Наприклад, про те, що завтра у твого друга буде квантова механіка, на якій смішний вчитель, котрий розказав про танець Шрьодінгера. Здавалось, навіщо?? Навіщо тобі в голові якісь дурощі замість нагальних, необхідних відповідей, на прості, але такі важливі питання.

Чи ця людина колекціонує іноземні гроші... А якщо ні? Я, наприклад, завжди забуваю імена людей. Особливо, якщо ці імена китайські. Допустимо, можна запамятати Оля, Ваня, Ганя, але коли починається Ванг Мінг Чен, стає складнувато. Завжди прошу пояснити якими саме ієрогліфами воно пишеться. За три роки спілкування я все-таки знаю трошки типових сполучень китайських імен, і часто використовуються прості, типові ієрогліфи. Але, якщо у батьків була розвинена фантазія, тоді вже вибачайте! Існує 100 типових прізвищ китайсьців. Це спрощує життя. Але все одно... Коли тобі трапляється бачитись всього раз у місяць ситуація завжди однакова. Хелло, і всьо.

Взагалі-то для того, щоб спростити наше існування, у китайців є англійські імена. Ніби легше, так? Але, коли ти зустрічаєш три Грейс за три години, стає трошки не по собі. І найцікавіше, ніхто із ваших спільних знайомих-китайців навіть не здогадується, що вона Грейс. До речі, поки я зустрічала лише одну дівчину, якій личило це імя. Але то вже інше.

Таке

Sep. 18th, 2010 04:46 pm
tuitikki: (чайник)
 Життя має багато варіантів. А рішення приходиться приймати нерозібравшись. Загалом сума таких рішень і робить нас нами. Десь тут точно криється квантова механіка...
tuitikki: (Default)
Почуття щастя пропорційне похідній функції добробуту, а не самому добробуту.
tuitikki: (Кіт)
 Немає друзів та ворогів - є учителі.
tuitikki: (Білочка!)
Все. Досить лазити у чужі загадки та таємниці. Я зі своїми ледь справляюсь.

Сьогодні вперше подумала що вникати у суть характера та світогляду - це зло. Я можу сказати, що людина скаже в наступний момент, вивчивши її внутрішні мотиви. Можливо, навіть трохи нею керувати - це називається маніпуляція. Але мені здається це дещо цинічним і дуже неделікатним.

Що це? Байдужість, самовпевненість чи втома?

------

Сьогодні був іспит. Курс я то здам (на всяк випадок тьху, тьху), але бали не будуть високими. Моя робота пронягом року дуже непогана, але от іспит - просто жах. Такого іспиту у мене давно не було. Завтра ще два! Опускаються руки. Нічого. Я зберусь із думками, покатаюсь на велосипеді і знов буду як новенька)
tuitikki: (нарешті я)
Не робити нічого приємного, рано вставати, "бо іспити", а потім мучатись і все одно убивати день так нічого і не вивчивши - це просто жахне непорозуміння. Набагато краще робити і те, що треба, і те, що хочеться, жити у нормальному режимі, лише вписувати у свій час повторення. А то наче караєш сам себе. Наш шведський вчитель розповідав про синдром дієти як задоволення потреби контролю власного життя. Тобто всі наколо від тебе щось хочуть, у тебе нічого не виходить на роботі та у особистому житті, і ти компенсуєш цей єралаш і кажеш собі, що от, я не їм, я володію своєю фігурою, вагою та життям. Десь так само виходить у мене. Я не вчусь, не відпочиваю, але водночас начебто і щось роблю для того, щоб скласти іспити. Наприклад, не гуляю, не їжджу у конюшню, не ходжу у лабу, не бігаю по вечорам - "вчусь". Але це дурня якась. Ну чим мені поможе тупе зирення у екран монітора? Ну чим мені поможе відмова від нормального харчування та спорту здати іспит? Це просто маячня. Головне що в Україні зі мною так не було. Там мабуть просто були фактори зовнішнього контролю: вчителі, родина, однокласники, які були розумніші за мене ("Як я можу допустити щоб у Роюка було 12 а у мене 11, візьму і все вивчу!").
Ну от, молодчинка, підвела теоретичну базу під власну дурість;)
tuitikki: (що прийшов із Заходу)
實驗四 電視信號
大家都看過電視,卻很少人看過電視信號長什麼模樣?它如何傳送?而電
視畫面又是如何組成?這個實驗將帶你瞭解電視信號,並且看它如何組成一個
畫面,是一個簡單又生動的實驗。
一個電視畫面其實並非一個面,而是由525 條密密麻麻的掃瞄線組合而
成。因為這些掃瞄線太密了,加上人的眼睛無法分辨細微的變化,所以我們感
覺它是一個完整的畫面,而不是一條條掃瞄線的組合。
有了以上的觀念之後,我們進一步看實際的細節。一個畫面含525 條掃瞄
線,它們由電視銀幕的左側以近乎水平的方式掃到右側,故稱為水平掃瞄線。
這525條掃瞄掃並非一次掃完,而是分兩次掃瞄:
一 次 掃 奇 數 線( 1,3,5,7,… ) , 另一次掃偶數線
(2,4,6,8,…),所掃瞄出來的畫面分別稱為奇畫面和偶畫
面。
tuitikki: (Default)
Важкі моменти - це коли не можеш вибрати між кавою та валер'янкою)

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 10:46 am
Powered by Dreamwidth Studios