tuitikki: (Білочка!)
Спробуйте вислати смс на міський телефон. Дуже цікаві результати. 
... )
tuitikki: (Default)
 


... Ми шось таке загадкове: вночі наче і азіати-дикуни, але вдень ходим до офісів та в оперу.
tuitikki: (Лаванда)


Не знаю, чи правильно воно постанулось, але я люблю Львів!

ОЗ

Dec. 13th, 2007 09:50 pm
tuitikki: (Мавка)
Я зовсім не думала писати цей пост. Просто читала френд-стрічку і впала в око розповідь про трамадол в аптеці. Я ж все-таки сиджу поки вдома, байдикую по трохи, знайомлюсь з новинками серіального мотлоху нашого телебачення і читаю книжки. Ось на очі потрапили Стругацькі і я почала читати просто з серединпи. Виявилось згодом що то "Отягощенные злом". Я дозволю собі трошки нагадати зміст. Йшлося про Флору, молодіжну субкультуру, як ми б виразилися, яка , з поглядів "нормальних" сучасників була аморальною організацією, що підриває усі основи цивізованого суспільства. І я, можливо нажаль, не можу нічого сказати проти такого висновку. Пралельно йшла загадкова сюжетна лінія, очевидно повязана з вільним трактуванням історії Ісуса Христа. Загалом в книзі йшлося про підходи до вчення, до виховання і навчання. Що зробити, щоб не виникало такого явища, що робити, коли воно вже виникло, як впоратися з завданнями, які ставить перд нам суспільство, як відповісти на ці питання??? А головне, яке рішення буде правильним, коли зрозуміло, що винні усі. З старого фільму згадується фраза "...сначала надо думать об обществе, а потом о своем месте в этом обществе..." Головне питання дуже серйозне. На кого повинна лягти відповідальність за вчинки людини, на особистість, чи на суспільсво, що її створило? Хто винен, учитель чи учень?
tuitikki: (Котик)

З цим переведенням у мене вдома повний єралаш! На компютері 11:00, мобільник стверджує, що 13:04, годинник у кімнаті, слава богу, 12:04, і на кухні також 12:04. 

Відсипалася сьогодні. Тільки снилися сни, тому в плані висипання не все пройшло гладко.

А ще натрапила на те, що мала б викласти ще дуже дуже давно - аж на початку жовтня.

Осінь уже стала теперішнім. Так, колись було літо, і ми напевне знаємо, що потім буде зима. Але як можна уявити собі ці абстрактні поняття, коли усю нашу свідомість затягнула у свій полон осінь. Затягла вранішнім туманом минуле, а дощовою мрякою – майбутнє. Коли , здається, ніколи й не було нічого ішого, крім саме цих трьох краплинок дощу на віконному склі, саме цього запаху кави, і саме цього веселого сміху у повітрі. Місто накрилося різнокольоровими парасолями, вкуталося у шарфики і чекає. Чекає миті, коли останній промінь сонця покине небо і віддасть його ночі, блакитній та по осінньому оксамитовій ночі. Чекає, аби нарешті сховатися у себе вдома від усепроникаючої осені, вкритися теплими ковдрами і дивитися сни – сни про літо.

 
tuitikki: (Default)

Не люблю коли секундна стрілка на годиннику рухається безперестанку та мяко. Краше хай рвучко. Як правильно виразив почуття, що навіює така стрілка, 

[profile] ckald, це печально, навіть так - це ще печальніше. Така стрілка навіює сум та відчай своєю невблаганністю, боляче нагадує час невідворотністю. Час починає не бігти, переставляючи стрілки, а текти, як вода. Це відчуття можна порівняти лише з піщаним годинноком, але там хоч чисел не видно. Пригадався величезний годинник у Будапешті. Величезний піщаний годинник, котрий урочисто перегортають на свято Нового Року, а цілий рік сипляться піщинки. Це теж сумно. 

Але немає нічого печальнішого за годинник з текучою секундною стрілкою...

***

Коли я нарешті опускаю голову на подушку, 
і вкриваюсь теплою ковдрою,
і нарешті відклаю МР3 на стільчик біля ліжка 
я намагаюсь заснути,
і змусити усілякі безглузді думки покинути мою нещасну голову.
Саме тоді, 
народжуються 
найбільш вперто
оті самі безглузді і не зовсім думки.
Так от, 
як би було цікаво,
як би на світі була магія, 
не якась пародія із платою за досягнення,
а справжня безкорисна магія.
Тоді б можна було творити дивовижні речі, 
радувати ближніх,
дивувати їх.
Але тоді у них 
будуть ті ж самі можливості,
і вони теж будуть радувати ближніх,
тобто мене, 
і їх дивувати. 
А чим цікаво,
якщо я таке теж вмію?
Отже, як би на світі була магія, 
не якась пародія із платою за досягнення,
а справжня безкорисна магія, 
то ніхто б цьому не дивувався,
може ніхто і не помітив би,
що в світі є магія.
Отже може й справді на світі є магія,
не якась пародія із платою за досягнення,
а справжня безкорисна магія, 
тільки ніхто цього не помічає, 
і не дивується.

А ти?

 

tuitikki: (...)
http://www.puzzlle.ru/logtest.php - логічний тестик. Тяпнула у  [profile] est_

Маю 27 правильних відповідей. Наче нормально.
tuitikki: (smile)

Немає сили нічого страшно цікавого писати.

Ну так, трохи.

Була сьогодні на зупинці(виставці?) ретро-автомобілів у Києві. Це був пробіг(проїзд?) Париж - Санкт-Петербург з зупинками по дорозі. У Києві авто зупинилися всього на 1 год.

Взагалі доволі гарні автомобільчики, хоча було дивно дізнатись, що машинка "Вол*а" (буква "г" не витримала тяжкої долі), що стоїть у мене в дворі і покривається іржею - рідкісний ретро автомобіль - саме в такій іпостасіїї на виставці перебував її ухожений двійник. 

Слід сказати дещо про те, хто ж на такому заході тусувався. Висловлюсь так: для гопів, які спеціалізуються на фотоапаратах і не страждають дрібязковістю це був рай. Людина без вищезазначеного гаджета впадала в око. А ми з моїм кеноном почувалися маленькими і дурненькими на фоні профі, котрі наводнили пляц. Фотографи збігалися купами, як мурахи на солодке, тому нам, маленьким треба було трохи хитрувати))

Ну і шо з того усього вийшло... 



tuitikki: (Default)

Ночь, улица, фонарь, аптека,

Бессмысленный и тусклый свет.

Живи еще хоть четверть века -

Все будет так. Исхода нет.


Умрешь - начнешь опять сначала

И повторится все, как встарь:

Ночь, ледяная рябь канала,

Аптека, улица, фонарь.



А. Блок 10 октября 1912

Під цей вірш хочеться кудись бігти, здається, що комусь потрібна допомога. Колись я чула від своєі вчительки по заруб літ(класі в 5-ому) лише перший рядок, лише зараз я найшла решту частину вірша.

tuitikki: (Default)

народжені померти пишуть вірші 
народжені померти їх читають 
без винятку - чи праведний чи грішний 
народжені померти помирають 
народжені померти ходять в гості 
народжені померти їх стрічають 
чи на війні чи просто так зі злості 
народжених померти убивають 
народжені померти косять квіти 
щоб класти їх померлим на могили 
народжених померти люблять діти 
яких вони померти народили 
народжені у старості вмирати 
народжені вмирати молодими 
за мить до смерті будемо кохати 
за мить до смерті будемо живими

Богдан Скаврон

tuitikki: (smile)

Сьогодні у мене перший врожай від Мого Кавового Дерева!!! 
Я ростила його з зернинки з 3 років. Було у мене хоббі: в вазони з рослинками тикати насіння, всілякі кісточки від апельсинів та фініків. Потім у мами були проблеми - як ту окрепшу фінікову пальму звідти прибрати не пошкодивши "хазяїна")) У нас вдома були цілковиті джунглі. Одні два дорослих лимона чого тільки коштують! Головне ж плодоносили. А лимони смачні виходили, доречі один досі "балує" раз-два в рік великими соковитими плодами.
Що я робитиму з моїм врожаєм? - Незнаю. Мабуть просто складу в склянку і буду показувати гостям, як виглядають кавові зерна до того як їх перетворили на таємничий "аромоксамит")))

tuitikki: (Default)

Щастя! Скачала акустичну версію 911 з "Тихого океану". 

Дивовижно! Ніколи не думала, що це можна так зіграти. А справді, якби зіграти симфонічним оркестром сучасну музику, чи зрівнялась вона б з класичною музикою? Адже Верді та Моцарти народжуються рівномірно - і наш час хтось такий є. Цікаво хто. І як визначити... 

Буду качати альбом!

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:47 pm
Powered by Dreamwidth Studios