tuitikki: (Лаванда)
Кожного разу кладучи ложку меду в чай, згадую, як вмовляла тайванських чайних продавщиць зробти теплий чай з медом. Справа в тому, що мед втрачає свої властивості при високих температурах. І чесно кажучи, у мене склалось враження, що про це крім мого дідуся знає тільки весь Тайвань. Кожного разу декілька зайвих хвилин мені треба було пояснювати, що нічого страшного, я розумію всі страшні наслідки цього вчинку і беру відповідальність на себе. Якщо в мене виходило донести цю складну думку до дівчинки на тому боці, то до теплого чаю завжди додавалось почуття досягнення. Я досі не можу сказати, я купувала чай чи це відчуття...

00MVWE27A2B2569FD069CDl

到底是蜂蜜綠茶還是成就感?

фотка звідсіля
tuitikki: (Лаванда)
Тільки повернуло на п'яту, а я вже ні на що не годжуся. Можу тільки писати сумні пости в ЖЖ.

Сьогодні однокласниця з Індії сказала, що бачила мої фото на ФБ у весільній сукні. Я подумала-подумала, перепитала та згадала, про що йдеться.  Справа в тому, що я працювала моделлю для весільного салону при одній нагоді. На що було питання, а як воно, власне кажучи, всередині цієї сукні. Бо кожна ж дівчина мріє про таке, і сподівається... Я сказала чисту правду. Сукня дуже красива, але було зроблена із штучної тафти, яка найбільше на тілі нагадує поліетиленові пакети. Враховуючи, що зйомки були у лісі при температурі більше 30 градусів і великій кількості комарів, то відчуття було не з приємних. М'яко кажучи.
А зараз, подумавши ще раз... І справді, дівчата сподіваються, мріють. А в мене була унікальна можливість спробувати ці сукні зараз. І з'ясувати, що це просто ще одна порожня бульбашка розчарування. Не те, щоб я щось собі мріяла, але тепер вже точно не буду. Жодних шансів. І якось стало від того сумно, і сумно від того, що я так відповіла однокласниці. Бо вона тепер теж, мабуть, перестане мріяти?  
tuitikki: (Default)
Подруги виходять заміж!  Цілих дві... 
Зовсім різні, і весілля теж будуть два дуже різних.

На одному з них я буду дружкою. Дуже несподівано, але, мабуть, приємно. 
А ще прийшлось допомагтати нареченому із вибором обручки. Було весело.

Одна із дівчат вже майже все спланувала, а інша ще навіть не починала здається... здається, ще ні.
На одному буде точно вінчання, а у іншого, здається, не складається. Дуже сподіваюсь, що влаштують українське весілля із гуляннями на свіжому повітрі і всякими забавами. Було б дуже класно!

Все так цікаво!

Я на цьому серйозному фоні відчуваю себе дитиною малою. У мене чітке враження, що задумуватись мені ще рано.
Хоча... Недодавно прийшлось поприміряти на себе роль нареченої. Я цілісінький день працювала у весільному салоні фотомоделлю. Дуже тяжка робота скажу вам. Сукні із проволоками, колючі із-середни, зроблені ніби із поліетилену - на тридцятиградусній спеці на підборах можна було просто вмерти. Зйомка на природі, а тому комарі навколо. І при цьому треба витягуватись у різні неприродні пози і посміхатись. Коли вже останній раз робили зачіску, я просто засипала у стільці. Я на наступний день дуже пізно прокинулась. Втомилась страшно... Але, коли це пережити... Було весело!

Мимоволі все одно думаю про своє весілля. Знаєте, у мене точно не було б жодної сукні із таких, що мені прийшлось приміряти. Відчуття якоїсь бутафорії не покидало ні на мить. Якби моє весілля було завтра, я б вибрала ось це: capecodcollegiate.tumblr3 
І воно точно було б із натуральної тканини. 
I якісь гарні кольорові черевики. А ще обовязково вінок і букет із білих квітів. І щоб були якісь кучері на голові.
Ну і відбувалось би воно на природі. Чи місці максимально наближеному. Ідеально, у садку. А ще в день весілля було б мінімум позування на камеру. Ми б пофотографувались потім, або до того.
Що цікаво, але після того досвіду із фоторафуванням, не боюсь макіяжу. Якщо його правильно зробити, то все гаразд. І складна зачіска - теж не велика проблема. Просто треба, щоб робила досвідчена людина. 

http://greenweddingshoes.com/real-wedding-lisette-ryans-bohemian-wedding/ ага, і тут дуже веселе весілля.

Ну от... in a meanwhile сьогодні пять годин мучалась із лінуксом на сервері... Які там вже весілля)
tuitikki: (Default)
Фотки із мого Фейсбука за останні декілька днів передають. Насправді все дуже сумно, але нарід активно жартує на тему.

Фотки )


Переклад десь такий: В Америці, у Франції, у Росії, в Англії... в Тайвані.

І ще трошки. )

ЗІ, Нас не залило. Ми тут на пригірку)
tuitikki: (Default)
Пам'ять - така важлива штука! Іноді просто диву даєшся. Від неї залежить практично усе. Відносини із людьми у першу чергу. І взагалі, все, що ти знаєш, ким ти є - все залежить від здатності забувати або, навпаки, пам'ятати. Що у минулому і як вплинуло на тебе сьогоднішнього... що із теперішнього вплине на тебе майбутнього.

Ну от, наприклад, щоб спілкуватись із людиною, мусиш, просто мусиш знати її ім'я. Відчуваєш себе дурнем, коли раптом забув. Вивертаєшся, викручуєшся, нічого не можеш з собою зробити, у тебе у памяті просто немає цього імені, або воно закопане під шаром усього іншого мотлоху. Наприклад, про те, що завтра у твого друга буде квантова механіка, на якій смішний вчитель, котрий розказав про танець Шрьодінгера. Здавалось, навіщо?? Навіщо тобі в голові якісь дурощі замість нагальних, необхідних відповідей, на прості, але такі важливі питання.

Чи ця людина колекціонує іноземні гроші... А якщо ні? Я, наприклад, завжди забуваю імена людей. Особливо, якщо ці імена китайські. Допустимо, можна запамятати Оля, Ваня, Ганя, але коли починається Ванг Мінг Чен, стає складнувато. Завжди прошу пояснити якими саме ієрогліфами воно пишеться. За три роки спілкування я все-таки знаю трошки типових сполучень китайських імен, і часто використовуються прості, типові ієрогліфи. Але, якщо у батьків була розвинена фантазія, тоді вже вибачайте! Існує 100 типових прізвищ китайсьців. Це спрощує життя. Але все одно... Коли тобі трапляється бачитись всього раз у місяць ситуація завжди однакова. Хелло, і всьо.

Взагалі-то для того, щоб спростити наше існування, у китайців є англійські імена. Ніби легше, так? Але, коли ти зустрічаєш три Грейс за три години, стає трошки не по собі. І найцікавіше, ніхто із ваших спільних знайомих-китайців навіть не здогадується, що вона Грейс. До речі, поки я зустрічала лише одну дівчину, якій личило це імя. Але то вже інше.
tuitikki: (чайник)
До теми ліків. Згадала, що давно хотіла написати.

На Тайвані дуже багато скутерів - малопотужних мотоциклів. Їх просто неймовірна кількість. Я є щасливим власником одного такого патріархального скутерочка, який навіть старше за мене. Але не в тому суть.


Фото звідси.

Справа в тому, що збоку у кожного скутера є вихлопна труба, яка дуже сильно гріється. І якщо ти був недостантньо уважний, і на тобі було щось коротке, то дуже легко впектися об таку трубу. І сильно впектися. Що, як ви здогадались, і сталось зі мною на певному етапі. В оналйні мало інформації про опіки. Тобто є, але дуже поверхова, на рівні шкільної медицини.
Дуже багато тексту, навіть не чекала. Багато медичних подробиць. )

Тепер я знаю як промивати рани, як слідкувати за відкритими ранками, що можна з таким йти до лікаря, і що існує гідроколоїдний
пластир. І ще, ніколи не проколюйте пухирець на опіку. 

Якщо хтось помітить якусь дурницю, кажіть, я не медик, можу помилитись.

tuitikki: (Кіт)


Вже давно. Але вона ну дуже складна. Тому що:

- Їй треба окремий акваріум. Від 200 л.
- По друге, температурний режим дуже вузький - всього 22-25 градусів, і того, треба нагрівач води.
- По третє, якщо в магазині не Tetraodon schoutedeni, а Tetraodon nigroviridis, що більш можливо, то їм треба не прісна вода, а вода середньої солоності, котра ще має зростати із віком рибки.
- Крім того, якщо в магазині її все ж тримали у прісній воді, треба провести акліматизацію.
- І ще, їм треба живий корм. Тобто має бути додатковий акваріум (як варіант трилітрова банка) із креветками.
- Щоденна підміна води 0.1 від акваріума.

А в мене тільки 18 л.
tuitikki: (дівчина у капелюci)
 Як же це прекрасно, коли головний ТА (помічник професора), котрий ставить оцінки і всім завідує на курсі, каже, що не треба робити велику роботу на завтра! І як прекрасно, що йому можна написати в аську о третій ночі.
Але не дуже, що його там нема раніше. І вся робота уже зроблена...
tuitikki: (вона соромиться)
Вчора увечері у нашому мінімаркеті у кампусі я побачила таку картину, яка власне є типовою:



Ось такі гарні песики живуть у нас на кампусі. Це звичайно дворняжки, але усі з ошййниками, усі дуже добрі. Собак можна побачити всюди: на вулиці, у корпусах, столовці, навіть у лекційних кабінетах. Усі відносяться до них як до домашніх тваринок. Ніби як голубів у нас: нікому не заважають, живуть собі. Ходять собі.
По-суті це не вуличні собаки, бо університет виділяє гроші на їжу та догляд за собками, лікування. Є волонтери із студентів, які займаються ними, одна моя знайома - голова цього клубу, є навіть спеціальний курс із догладу за собаками. Він рахується як відпраюцвання для університету.
Собаки дуже дуже добрі та лагідні. Вчора один біля нашого гуртожитку спеціально підходив привітатись. Сяо бай звати - Біленький по-нашому, хоча пес чорний як ніч. А коли приходиш за ними доглялати-годувати, то вони просто ходяча життєрадісність та відкритість. І всім вірять, ось так і лежать собі посеред усього і знають що їм нічого за це не буде. Колись хотіли прогнати їх із універу, але професори заступились і сказали, що собаки - наше все! Тому у нас нема котів, до речі. Прикро.

Гірка

Nov. 6th, 2010 10:11 am
tuitikki: (Котик)
У вихідні дні, коли гарна погода, на вулиці чути дитячі голоси. Весь кампус - одний дитячий майданчик. Це мені нагадало, як іноді взимку так само кричали діти після школи біля дому у нас у Києві. А коли канікули, то і цілий день. Там була снігова гірка. Напевне протяжністю в декілька кілометрів у ширину і метрів тридцять-пятдесят у висоту. Спуски під різними кутами. Просто у цьому місці закінчувався пісочний насип, який намили, аби побудувати Троєщину. На канікулах і ми там гасали цілими днями. До синього стану. Але холодно не було) Однак під час школи ми з братом прихоли додому вже затемна, втомлені та зайняті. І не було в нас друзів у дворі. Але іноді було прикро, що отак там всім весело, а ми вдома аж після заходу сонця. От так і зараз. Можна йти гуляти... Але з ким? І навіщо?
Хочу побачити рідних. Нехай друзі мене відпустили, але родина завжди зі мною.
tuitikki: (Кіт)
У пятницю я була у народного китайського лікаря. Там трохи буквочок і дві картінки. Все - цікаве) )
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Посвята у Могилянці. Присяга під дощем. Я віртуальна другокурсниця без жодної оцінки. Буває ж!
Знову зробила собі академвідпустку. Вночі написала професору в Університет просьбу написати документ про те, що я справді студентка у Тайвані. Вранці уже все зроблено з підписом і печаткою - це просто прекрасно!

Все навколо так швидко міняється. А я наче морський огірок лише час від часу піднімаю голову щоб відреагувати. Наче це мене і не стосується. Пройшло ще одне літо, а з ним почався новий рік. Чомусь завжди рахувала роки із 1 вересня, а літо було поза роками, наче календи. Так і тут. Тільки новий рік приносить сум, адже літо минуло так само, як колись мине життя.
tuitikki: (Default)
Любі всі,

Ми з ноутом бомжуємо. 

Там де я тепер ночую нема інтернету - переїхала у новий гуртожиток. Тому сьогодні до 12 була у лабі. А от зараз сиджу у супермаркетику на тер універу. Навколо футбол і знайомих іноземців пачка - такі я як ,чи що? =)

Це все мегапрекрасно, але нащо мені СТІЛЬКИ речей. Збиралась жахливо довго та складно. Але все було добре. Цікаво, що спала 4 години уночі, не їла майже нічого і цілком нормально таскала ті пакунки. Християнска община місцева помогла. Вони таакі навязливі, але сьодні я неймовірно вдячна їх богу, що він мені помогає. Піду у вересні у гості до жінки що мені речі возила. Ще трохи речей на таксі везли. Ще трохи руками.

Щойно задала звіт про фінальний проект із програмування. Думала він до 12 вечора, а він виявився до пятої ранку. Добре що я не помітила - інакше писала б дло пятої.

Післяпіслязавтра вдома.

Цьом.

ЗІ Може в літаку напишу пості про нашу поїздку на інший берег. Це було магічно. А ночували ми у храмі... ну, побачите.
tuitikki: (що прийшов із Заходу)
實驗四 電視信號
大家都看過電視,卻很少人看過電視信號長什麼模樣?它如何傳送?而電
視畫面又是如何組成?這個實驗將帶你瞭解電視信號,並且看它如何組成一個
畫面,是一個簡單又生動的實驗。
一個電視畫面其實並非一個面,而是由525 條密密麻麻的掃瞄線組合而
成。因為這些掃瞄線太密了,加上人的眼睛無法分辨細微的變化,所以我們感
覺它是一個完整的畫面,而不是一條條掃瞄線的組合。
有了以上的觀念之後,我們進一步看實際的細節。一個畫面含525 條掃瞄
線,它們由電視銀幕的左側以近乎水平的方式掃到右側,故稱為水平掃瞄線。
這525條掃瞄掃並非一次掃完,而是分兩次掃瞄:
一 次 掃 奇 數 線( 1,3,5,7,… ) , 另一次掃偶數線
(2,4,6,8,…),所掃瞄出來的畫面分別稱為奇畫面和偶畫
面。
tuitikki: (Білочка!)
День Перемоги. Я зараз відчуваюсь неймовірно далеко він ньго. Дуже далеко. Тут він іншого дня - сьгодні у Тайвані День Матері. Через те, що я не знаю мови, я знаходжусь у такому собі дещо дивному інформаційному просторі. Я сприймаю відлуння чогось з України, трошки із світу, більше із самого Тайваню, а вагома частина це наша внутрішня "діаспорна" інформація, яка складається з політики, пліток та новин місцевого значення.
І для мене щиро важко сприйняти такі далекі події, як Друга Світова. Але я не буду говорити про те, що це свято - не свято взагалі, і не зрозуміло, де ще було більше зло. Такі розмови навіть мабуть не потребують кваліфікованої історичної дискусії. На тому рівні або все ясно, або всі і так залишаться при своїй думці. Тут питання у сприйнятті реальності широким загалом.
У Другій Світовій приймала участь неймовірна кількість військових формувань. Все неймовірно заплутано. Кожна держава взяла собі шматочок цілої історії і перекроїла на частинку власного історичного "одягу". Це все в великій мірі штучне. Кожен намагається вказати на те що держава існувала існує і довести фактом війни власне право на існування. Ми ж, особливо в умовах зміни влади панічно вириваємося із тенет радянської історіографії. Щось у цьому є. Але, якщо навіть і розглядати Червону Армію як загарбників, то тоді крім УПА загалом представників України у цьому безладі не залишається. З іншого боку українців було дуже багато у самій Червоній Армії. Що ж робити? Мабуть, я не знаю. Справа в тому, що мені особисто не подобається варіант, "незрозумілодебільшезло", хоча з розумними доказами важко не погодитись. Просто цей лозунг дуже набрид ще взимку.
Я б залишила цей день у вигляді красивої традиції, власне, нічого нема поганого у тому, що закінчилась неймовірно кривава війна.
tuitikki: (Первісна людина)
http://shaleniy-slonik.livejournal.com/208279.html - там описано три принчипи японської боротьби. Мені сподобалось.

Так, в тему, у нас на Тайвані із японських бойових мистецтв дуже розповсюджене кендо.

Пишу не з свого компютера, так дивно без української позкладки на клавіатурі. Коли починаю думати на яку ж клавішу натиснути - помиляюсь. В одній розумній книжці це називалося "Неусвідомлена компетентність".

Готуюсь до іспиту із вищої математики.

ПТТ

Apr. 16th, 2010 08:21 pm
tuitikki: (Білочка!)
Уря! Перший Тайванський Тарган! Ви знаєте, я подумала і вирішила не вбивати, сподіваючись, що це вимирачий вид...

І мені однокласник дав велосипеда. На час, що наближається до нескінченності) Муа щасливе.

Іспити наступного тижня.

Робочий безлад. Можете порозглядати якщо цікаво.

tuitikki: (Мавка)




Із далеких літ
скільки всього нагадав
цей вишневий цвіт!


Мацуо Басьо
(переклад Миколи Лукаша)



За хоку та ідею дякую [livejournal.com profile] sparrow_hawk . Сакура наша. Універська.
tuitikki: (нарешті я)
"Ваша проблема в тому що ви не любите свою країну."
Наш народ не звик хайзяйнувати. Нас змусили розчаруватись у чесній праці. Ці всі розкуркулення, колективізація, потім Союз. Ми відвикли бути господарями, що у подвірї, що в Країні. І більшість таки не любить Україну. Найпечальніше що наші політики та ЗМІ продовжують тиражувати думку про те, що Україна - це звалище руїн, яке ледве ворушиться під щоденними нападами, корупцією і зовнішніми атаками. Як таку любити? Згадується "Один плюс один. Якщо ти некрофіл - ти не один" та правильні слова Ліни Костенко. Ну досить "піднімати народ з колін". Та ви на них просто не ставайте та й усе.
Так у нас багато проблем.
Але вони вирішуються.
Якщо одного ранку змусити всіх українців полюбити свою країну.
tuitikki: (Котик)
Ура! Я встановила на компютер на роботі українську! Мега щасливе.
Сьогодні я собі завела гугл календар. Це достатньо прикольна річ але навряд чи я буду користуватись ним інтенсивно.
Ось. Так прикольно писати, коли на клаві немає букв)

У суботу буде презентація про Укріїну. Дай Боже не завалити. Тримайте те що я придумала. Клмент та критика вітається. Ідеї теж вітаються.

- Бити лозою.
- Презентація мульнимедійна загального плану
- Відео про писанки
- Їжа
- Малюємо крашанки
- Танцюємо коломийку під Наша Маланка - Гайдамаки
- Водимо довгої лози до дверей

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 10:45 am
Powered by Dreamwidth Studios