tuitikki: (Default)
Читаю дистихи Катона у перекладі Андрія Содомори. Прекрасна річ. Для кожного дистиха є переклад і пояснення, іноді далекі від античної літератури, але за темою.
"Qius dives? Qui nil cupiat. Quis pauper? Avarus." (Хто багач? Хто позбувся жаги. Хто ж убогий? Захланець.) - озвучений гекзаметром діалог, підсумовує тему вбогості й багатства (один із вкарбуванних у камені написів на фасаді будинку номер 28, що є памяткою ренесансної архітектури, на Ринковій площі у Львові).
Буду у Львові - піду прочитаю ^^ Під цю тему ще дуже закортіло відкрити трилогію Сапковського і заковиристу Забужко. Але все в Києві. Прямо не знаю, треба запастися книгами на літо, бо буду без інтернету переважно існувати.

Подивилась The House of Flying Daggers, "Будинок літаючих кинджалів". Дуже я вже люблю ці красивезні епічні китайські мувіки. Музика, картинка - все прекрасно. От тільки кінцівка, як завжди - всі померли, бо були заручниками обставин, і не могли піти проти власної честі, гідності, або, на крайній випадок, почуттів. Оця відсутність власної волі і абсолютна невблаганність по відношенню до себе є дуже характерною рисою цих фільмів. В результаті, все сприймається як данність і герої зовсім не вагаються. Я просто не розумію цього іноді, там ніби нема внутрішнього діалогу, можливості поставити щось під сумнів. В решті-решт, вони одне одного кохають, але помирають. І я все більше переконуюсь у тому, що насправді це такий азійський хепі енд. Ну справді, вони померли щасливими, бо виконали всі свої внутрішні настанови. Це викликає повагу. Як будь-яка відчайдушність. Найбільш стрьомне, що так і хочеться сказати "Все правильно зробили...". Закони жанру - такі закони жанру.


tuitikki: (дівчина у капелюci)
Телефончик поверувся із ремонту. І тепер я можу в повну міру насолодиися інтернетною залежністю. Вчора ввечері читала про те, як Фейнман налаштовував компютерний центр у Лос-Аламосі для підрахунків повязаних із розробкою атомної бомби на базі найперших ІВМ. Його колега, який, власне, і був натхненником усієї системи одразу захворів на „компютерну хворобу”. Ці машини дають стільки можливостей, які хочеттся відкривати, що, лише почавши, уже дуже важко зупинитись. Колега Фейнмана рахував арктангенси... а я от зареєструвала всі можливі соц мережі і постійно їх переглядаю. І те, і те однаково непотрібне. Хоча від арктангенсів було мабуть більше радості. Коли сидиш за компютером складається ілюзія інтелектуальної роботи, але реальна продуктивність прямує до нуля. Руки уже автоматично набирають три постійних адреси: вконтакті, фейсбук, жмило. Серед усього обєктивно потрібне лише жмило. І то, лише двічі на день. Сюди ще дуже хочеться приплести моє глибоке переконання, що люди схильні тягнутись до всього, що схоже на магію. А компютер дуже схожий. Ну добре, піду розвіювати магію. Вчити предмет „Організація компютера”, у середу буде іспит.
tuitikki: (вона соромиться)
 А канікули (саме так, моя робота виявилась не чим іншим, а прекрасники канікулами, котрі, ще не зовсім закінчились) пішли мені на користь.

В мінусах гроші, час, і не повершення в Україну. В плюсах нігті, волосся (перші індикатори хорошого відпочинку), гарний настрій, море енергії, хороші сни, повернення хоч якогось креативу (хоча вірші навряд почну писати =), писання листів, подорожі, прикольні речі, купа фотографій і планів. А ще знов можу носити підбори і не соромитись свого зросту (чого там соромитись, здавалось, нещасні 177). Взагалі почуття комфорту у власній шкурі  - найпрекрасніша штуковина!

О, і ще забула, знання OpenCV, хоча б на рівні я-знаю-де-прочитати, і Visual Sudio на рівні так-з-цим-можна-жити. Китайська прогресує повільно, але вже більш упевнено. На такому рівні, що можна потеревенити із таксистом.

Вчора купила свою другу книжку китайською мовою: The Odd and the Frost Giants. Читання лише з компютером, якщо не знайду ієрогліфічного словника для Symbian. До речі, книги тут не дорогі, якщо вони китайською. Англійською - на вагу золота...  І надруковані на жахливому папері, як дешеві російські детективи.

Хотілось би зараз своїх книг в Україні. Дуже скучаю. Там же купа непрочитаного, а навіть дещо з того, що вже читала хотліось би переглянути.

Сумую не тільки за книжками...
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Христос народився!

Але на Тайвані це не занадто помітно. Це дуже несправжнє свято тут. Купа атрибутів, але жодного наповнення. Пластмасове свято якесь. Ялинки із прикрасами, але ніхто не знає значення. Але є приємності звичано) От вчора увечері співали колядок перед гуртожитками. Тиха ніч китайською - це диво) Я навіть підспівати можу!

Особливо незручно себе почувають українці. Бо, як іноземців, їх вітають із Крістмасом, питають як святкували і тд, і думають, що ми справді таки святкуємо і будемо дарувати щось, і вітати, і бажати, і взагалі поводити себе, як у типових американських різдвяних фільмах. Мене щось муляє, коли я починаю вітати їх із святом, яке не святкую ні я, ні вони. Це якось ще більш пластмасово. "Меррі Крістмас!", а я от ввечері буду спати, читати книжку і чай пити. Але все одно вітаю. Не можна ж усім пояснювати, що у нас на Батьківщині все не як у нормальних іноземців)

А все таки мені дістався справжній різдвяний дарунок вранці!) Від Діда Мороза прийшов. От саме на Різдво. За деталями до спільноти scoro_novyy_rik)



Антоне, дякую тобі дуже-дуже! Ця книжка про осінь саме те що треба людині, котра ту осінь не побачить ще незрозуміло наскільки довго. І твій малюнок просто шикарний. Тепер на стінці висить.

Я теж вислала свого подарунка. Хвилююсь. А раптом не вгадала!

Книги

Jul. 28th, 2009 04:09 pm
tuitikki: (Білочка!)
Те, що просили [livejournal.com profile] riwnodennyk та [livejournal.com profile] alonium тут. Результат перегляду бібліотеки.

Книги )

Ці книги підуть до бібліотеки ліцею "Наукова зміна", якщо не зацікавлять вас. 
tuitikki: (Білочка!)
Віднесла "Дику енергію" у книгарню Є на полицю буккросингу.
Ну як вам сказати.
Там нічого взяти навзаєм. Просто дивно. Стільки книг і серед них ні до чого не йде душа. Боюсь що поміняти у букініста на Петрівці було б змістовніше.
Ідея просто чудова, але не для нас. У нас все таки дуже закритий менталітет. "Якщо книга моя, то вона моя, і якщо вона хоч щось для мене означає я нікому її не віддам." Десь так. На всіх форумах всі кажуть, що, мовляв, ідея, звичайно, цікава, але не для мене. І так усі. Виходить, що ідея ідеєю, але нікому це по-факту не цікаво. От якби ти прочитав книгу і подумав "яка хороша книга, треба щоб якомога більше людей її прочитало!", то буккросинг працював би, а так...

Це про книгарню Є. У бюро перекладів "Знаток", куди я забрела по прямому призначенню бюро, все наче має бути цікавіше, але оцінити не мала можливості, бо лежала лише одна книга, хоча, наче і непогана. Думаю, що там все таки краще. Сподіваюсь. От.

... буде цікаво побуккросити ще у парку. Сісти, покласти книгу і почекати - ану хтось візьме)

Оформлюю список обіцяних книжок, але не майте марних надій, бо там особливо крутих нема)
tuitikki: (Білочка!)
 я відкрила це віконце, бо ще вчора думала, як багато насправді сюди можна було б написати. Але так сідаєш і всі думки разом пропадають чи здаються безглуздими чи наївними. І так насправді завжди. виникала ідея писати підсумок кожного тижня, але справді, кому то було б цікаво? Чи те що останнім часом я багато слухаю бітлів. Ну так я подумала, що нехай. Хай собі трошки повисить віконце. А я тим часом попрацюю - ану щось розумне прийде в голову.

Сьогодні безнадійно намагалася десь видобути алгоритм бекртрекінгу - одного з методів динамічного програмування, але насправді виявилося що інтернет в цьому відношенні доволі тупенький. Мабуть, тому що це насправді мало кому потрібно, а кому треба, то йому розкажуть. Прийшлося скористатися ставшими вже дещо старомодними джереласми знань - книжками. тут, мабуть кожен подумав про великі глянцеві фоліанти, "програмування на Паскаль" , "мова Паскаль - просто". але ні. 
Насправді у мене під ліктьовим суглобом верхньої вільної кіцівки лежать маленькі гарненькі книжечки - Вирт, "Алгоритмы и структуры даных", 1986, Прайс, "Програмирование на языке Паскаль", 1983 і "Учитесь програмировать", Джонсон, 1985. Перша виявилась найкориснішою, остання щоправда, не має мого предмету, бо дає тільки основи, але по-моєму для середньостатистичного школяра вона б спокійно підійшла, якби він не відвертався з прищуреними очима та зморщеним носом від таких древніх книжечок. 
Так пожовтілі листочки докладно розповідають про алгоритми з поверненням (Back Track), рекурсивні алгоритми та стеки з чергами. Насправді ж те що ми вивчаємо як основи було написано в 50-60х роках і його спокійно можна вивчати із старих книжок. Наприклад алгоритм швидкого сортування методом злиття був винайдений Джоном фон Нейманом (автор основ архітектктури компютера) у 1945 році. Я не кажу про сам синтаксис, але ж математика не змінилася. Єдине що засмучує - ми всі відвикли читати спокійно, не поспішаючи. От і я не можу себе змусити прочитати потрібні розділи від а до я.  Зараз і вивчаю. Цікаво!

ОЗ

Dec. 13th, 2007 09:50 pm
tuitikki: (Мавка)
Я зовсім не думала писати цей пост. Просто читала френд-стрічку і впала в око розповідь про трамадол в аптеці. Я ж все-таки сиджу поки вдома, байдикую по трохи, знайомлюсь з новинками серіального мотлоху нашого телебачення і читаю книжки. Ось на очі потрапили Стругацькі і я почала читати просто з серединпи. Виявилось згодом що то "Отягощенные злом". Я дозволю собі трошки нагадати зміст. Йшлося про Флору, молодіжну субкультуру, як ми б виразилися, яка , з поглядів "нормальних" сучасників була аморальною організацією, що підриває усі основи цивізованого суспільства. І я, можливо нажаль, не можу нічого сказати проти такого висновку. Пралельно йшла загадкова сюжетна лінія, очевидно повязана з вільним трактуванням історії Ісуса Христа. Загалом в книзі йшлося про підходи до вчення, до виховання і навчання. Що зробити, щоб не виникало такого явища, що робити, коли воно вже виникло, як впоратися з завданнями, які ставить перд нам суспільство, як відповісти на ці питання??? А головне, яке рішення буде правильним, коли зрозуміло, що винні усі. З старого фільму згадується фраза "...сначала надо думать об обществе, а потом о своем месте в этом обществе..." Головне питання дуже серйозне. На кого повинна лягти відповідальність за вчинки людини, на особистість, чи на суспільсво, що її створило? Хто винен, учитель чи учень?

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:51 pm
Powered by Dreamwidth Studios