tuitikki: (Білочка!)
Спробуйте вислати смс на міський телефон. Дуже цікаві результати. 
... )
tuitikki: (вона соромиться)
Вчора увечері у нашому мінімаркеті у кампусі я побачила таку картину, яка власне є типовою:



Ось такі гарні песики живуть у нас на кампусі. Це звичайно дворняжки, але усі з ошййниками, усі дуже добрі. Собак можна побачити всюди: на вулиці, у корпусах, столовці, навіть у лекційних кабінетах. Усі відносяться до них як до домашніх тваринок. Ніби як голубів у нас: нікому не заважають, живуть собі. Ходять собі.
По-суті це не вуличні собаки, бо університет виділяє гроші на їжу та догляд за собками, лікування. Є волонтери із студентів, які займаються ними, одна моя знайома - голова цього клубу, є навіть спеціальний курс із догладу за собаками. Він рахується як відпраюцвання для університету.
Собаки дуже дуже добрі та лагідні. Вчора один біля нашого гуртожитку спеціально підходив привітатись. Сяо бай звати - Біленький по-нашому, хоча пес чорний як ніч. А коли приходиш за ними доглялати-годувати, то вони просто ходяча життєрадісність та відкритість. І всім вірять, ось так і лежать собі посеред усього і знають що їм нічого за це не буде. Колись хотіли прогнати їх із універу, але професори заступились і сказали, що собаки - наше все! Тому у нас нема котів, до речі. Прикро.
tuitikki: (Лаванда)
 Цілий день ми збирались і збирались на ту Країну Мрій, і так не хотілося чогось їхати, та нарешті приїхали. Там були ще наші, що приїхали раніше, тому ми і їжі і води і підстилок всяких попривозили. Тільки встигли отаборитися, я побігла слухати Сашка Лірника, дослухали ми казку про вовка та собаку, і пішов дощ! Всі порозбігались до дерев, а ми вчотирьох під однією парасолею та дощовиком. Спочатку ніби нічого. Ну накрапає собі трохи, ну то й що? А потім як пішло, як лило! А головне ж, що таке холоднюче та таке вітряне, ще й град. Ми стояли, спинами до дощу і пригадували всі випадки того, як же дощ відганяли. На Купала, на минулі Країни Мрій... Я напевне найсухішою вийшла з того дощу, бо дощовик закривав плечі, на відміну від парасолі. Трохи порідішало і ми побігли босоніж (бо слизько ж) шукати своїх. Люди всюди ховались, і під маленькою сценою ми кинули одну коліжанку) Зустріла іще знайому під дощем, трохи намокла. Все б добре, бо вишиванку я не вдягала одразу, бо було б занадто тепло, але ж нема чого перевдягнути замість штанів, які наскрізь промокли. Та й усі решту були ще у гіршому стані. Так що як ми приїхали на Країну Мрій, так і поїхали) 10 хвилиночок отак-от.
А внутрішній голос казав, не треба нікуди йти, не треба)
Ось фото, одне-єдине! )

А найбільш відчайдушні таки ж лишилися і був концерт на малій сцені, що щось явно у великій закоротило.

УПД. Останнє речення - брехня =)
tuitikki: (Мавка)
Якось я ніколи не розповідала про одне гаяння часу яке мені винайшли на початку минулого семестру. Тоді мене вперше запросили на сесію DND (де всі загинули =) і з тих пір це боєжевілля триває аж до тепер. Мій персонаж - це красива жінка 27 років, котра володіє природньою магією, хоча все одно читає книги, бо вважає що саме з них вона черпає мудрість, а не з свого природнього дару, як є насправді. У неї рудувате кучеряве волосся, та червоний розшитий одяг. Щодо її душевного світу, то особливо мякосердною її назвати важко, але має власні переконання про справедливість і ніколи не зачепить даремно, хоча може обманути чи пройти повз. Лінденау (згадуєм Lux Perpetum) вміє чакулвати багато атакуючих вогняних заклять, хоча чогось дуже корисного вона не вміє. Загалом я це пишу бо мені необхідно її намалювати і я продумую її легенду.
Власне все.
Дякую за увагу)

UPD: Поки я це писала пан Майстер убив мою магиню, без моєї участі у грі. Іронія долі) Бу! Ніким іншим грати не буду. Обїдуться.

10001

Sep. 28th, 2009 07:25 pm
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Ха, а в Тайвані мені вже 17 =)
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Йду по коридору у поліклініці. Біля гардеробу написано, що ніхто не несе відповідальності за речі, як залишені на лавках...тд.тп. І підпис - "Адмін". Читаю вперше, вдруге. Доходить. Вони мали на увазі Адміністрація.

Через декілька днів дзеркальний випадок.

Дежить коробка з-під взуття на полиці. На ній написано кривим почерком кульковою ручкою: "МЕРТВІ МИШІ". Знову стою. Думаю. Це буди комп'ютерні миші.
tuitikki: (Default)
Захотілося щось таке весняне-весняне!
Щоб розпустити волосся, стягнути ці пальта та шарфи, вдягнути якусь сукню, тонкі чобітки і загорнути шовковий шалик із котами навколо шиї, щоб співати та бігати під сонцем по калюжах нічного дощу на асфальті, котрі б так красиво виблискували, пити запашну каву у вуличній кав'ярні, щоб сміятися, і дивитися у дивовижно синє небо, вдихати його та усе навколо, вбирати мов губка миті, бути закоханою і трохи п'яною від цього повітря, від цього неба, кольору та звуку.

Ромашки
tuitikki: (Білочка!)
Людовику XVІ пророчили, що він помре 21 числа. Переляканий король 21 числа кожного місяця сидів, замкнувшись у своїй спальні, нікого не приймав, не призначав ніяких справ. Але обережності виявилися марні! 21 червня 1791 року Людовика і його дружину Марію-Антуанетту заарештували. 21 вересня 1792 року у Франції була проголошена республіка й скасована королівська влада. А 21 січня 1793 року Людовика XVІ стратили.

***

Эдгар По написав моторошну розповідь про те, як корабель зазнав аварії і позбавлені їжі моряки з’їли юнгу по імені Річард Паркер. В 1884 році сюжет “жаху” втілився в життя. Шхуна “Мереживо” зазнала катастрофи, а збожеволілі від голоду матроси зжерли юнгу, якого звали… Річард Паркер.

***

У лондонському Грінберрі-Хіллі були повішені троє вбивць. Їхні прізвища: Грін, Беррі та Хілл!

***

В 1944 році газета “Дейлі телеграф” надрукувала кросворд, що містить всі кодові назви секретної операції по висадженню союзницьких військ у Нормандії. У кросворді були зашифровані слова: “Нептун”, “Юта”, “Омаха”, “Юпітер”. Розвідка кинулася розслідувати “витік інформації”. Але укладачем кросворда виявився старенький шкільний учитель, здивований настільки неймовірним збігом не менше військовослужбовців.

***

По дивному й страхаючому збігу обставин багато хто з уфологів вмирали в той самий день - 24 червня, щоправда, у різні роки. Так, 24 червня 1964 року помер автор книги “За лаштунками літаючих тарілок” Френк Скаллі. 24 червня 1965 року помер кіноактор та уфолог Джордж Адамський. А 24 червня 1967 року померло відразу двоє дослідників НЛО - Річард Чен і Френк Едвардс.

***

Жителі шотландського села дивилися в місцевому кінотеатрі фільм “Навколо світу за 80 днів”. У момент, коли кіногерої сідали в кошик повітряної кулі і обрубували канат, пролунав дивний тріск. Виявилося, на дах сінематографу впав… точнісінько така ж, як у кіно, повітряна куля! А було це в 1965 році.

***

Коли американський астронавт Нейл Армстронг ступив на поверхню Місяця, перше, що він вимовив, було: “Бажаю успіху, містер Горскі!”. Фраза означала от що. Дитиною Армстронг випадково підслухав сварку сусідів - сімейної пари на прізвище Горскі. Місіс Горскі допікала чоловіка: “Скоріше сусідський хлопчисько злітає на Місяць, ніж ти задовольниш жінку!”. І от на тобі, збіг! Нейл дійсно полетів на Місяць!

***

Якось Марчело Мастрояні в розпал гучного дружнього застілля заспівав стародавню пісеньку “Згорів той будинок, де я так щасливий був…”. Не встиг він доспівати куплет, як йому повідомили про пожежу в його особняку.

***

В 1966 році чотирирічний Роджер Лозьєр ледве не потонув у морі біля американського міста Салем. На щастя, його врятувала жінка по імені Еліс Блейз. В 1974 Роджер, якому було вже 12, відплатив послугою за послугу - на тому ж самому місці він врятував потопаючого чоловіка, що виявився… чоловіком Еліс Блейз.

***

Лінкольн був обраний президентом в 1860 році. Кеннеді був обраний президентом в 1960 році. Різниця - 100 років.
Обоє були вбиті в п’ятницю.
Спадкоємцем після вбивства Лінкольна став Джонсон.
Спадкоємцем після вбивства Кеннеді став Джонсон.
Джонсон, що займав пост президента після Лінкольна, народився в 1808 році.
Джонсон, що займав пост президента після Кеннеді, народився в 1908 році. Різниця - 100 років.
Убивця Лінкольна народився в 1829 році, передбачуваний убивця Кеннеді народився в 1929 році. Різниця - 100 років.
Обоє вбиті до суду.
Секретар Лінкольна на прізвище Кеннеді(!) наполегливо радив Лінкольну не ходити в театр у вечір убивства.
Секретар Кеннеді на прізвище Лінкольн(!) теж наполегливо вимагав скасування поїздки Кеннеді в Даллас.
Джерело: geoparty
Стягнула у mehanik

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios