ІМХО

Dec. 4th, 2013 05:04 am
tuitikki: (Лаванда)
Відчуваю, що не зможу нічого писати сюди, поки не напишу про Україну, без ризику бути звинуваченою у байдужості.

Це другий пост про політику у цьому журналі... Перший можете пошукати самі.
... )
Під катом мені особисто цікаві посилання із української інформаційної лавини.
... )
tuitikki: (Лаванда)
Хотіла написати у Твіттер... Але потім подумала, що нити хочеться довго і з подробицями, і для цього в мене є ЖЖ! ^^

Про мене всі турбуються наче... Однокласники, профи. А все одно чомусь від того стає ще печальніше. Бо оці чудові (чи не дуже) люди, витрачають чили та енергію на мене, котра у підсумку може не спати до 6 ранку дивлячись аніме, коли мене перед цим нагодували вечерею "щоб ти не гаяла часу, у мене вже є".

І у продовження теми, я розучилась що-небудь кому-небудь пояснювати! Це катастрофа. Я ніби все собі уявляю, але як тільки маю питання та слухача, я вже нічого не знаю. Лише один спосіб - це все-таки пояснювати! Насильно буду до всіх ходити і все пояснювати, бо всі вже знають, що таланту в мене нема і нічого не питають.

Ненавиджу, коли біля мене йде розмова, і слухаю спокійно, а на мене косяться ніби намагаючись зрозуміти, що я про це думаю. Відчуваю, ніби я вчителька чи екзаменатор (і вони мабуть теж то чують)... Ужос-ужос! І потім якось мимохіть виходить щось ніби "Так. Так, все правильно." І це ще більше огіршує ситуацію.

Зір впав настільки, що компютер тепер теж із окулярами. Що гірше, це те, що я тепер не можу зчитувати емоції людей із соціально умовної дистанції спілкування. Відчувається так, наче йдеш у кімнаті без світла, або у тумані. Наче все нормально поки, - але дуже страшно, що зараз звідти буде труба, або стілець, або підступні граблі.
tuitikki: (Лаванда)
Сьогодні була сесія хоумсік... Причому подвійного - за Тайванем і за Україною. Я сумую за моєю родиною та друзями в Україні і за оточенням, середовищем, друзями з Тайваню. В моєму ідеальному світі, моя родина і всі дорогі люди живуть разом зі мною у Тайвані.

А я ж можу написати шефу, сказати, візьміть на роботу на фулл-тайм. І через тиждень попрощатись із усією цією магістеркою, взявши квиток в один кінець... Саме присутність цієї можливості мене і заспокоює.

Згадую вчителів зі школи, як можна було піти, поговорити і отримати пораду. Дієву пораду про те, що робити далі. Мого едвайзора з універу, мізки вставлялись одразу по факту входу до його кабінету, така там була ясна та гармонійна атмосфера.

Хочу додому, але їх так багато! А потім буду сумувати саме ца цими моїми занудними годинами у просторій кімнаті у "найцікавішому місті у Франції". Думаю, що таки буду :)
tuitikki: (Лаванда)
Останнім часом дні минають так швидко, що я стала забувати дзвонити додому. У мене такого ніколи ще не траплялось.

Тому я нікому ще не казала (крім безпосередніх учасників), що минулого тижня я спекла бісквітний яблучний пиріг. У ожнокласника був ДН, а ми забули. І це була недлія - все закрито. Прийшлось імровізувати. Спільними зусиллями зібрали всі інгрідієнти і можна було спекти.

Чесно кажучи, так собі...

Але я спекла бісквітний яблучний пиріг. Дякую за увагу.
tuitikki: (Лаванда)
Щойно читала по проекту речі... я нічого не знаю, нічого не вмію, нічого в мене не виходить... Перед очима алгоритми, а я собі все далі... я ж ніколи цим не займалась, я завжди звідкись брала готові рішення... індульгування... я виходить сама ніколи нічого не можу зробити... Індульгування! Дуже вчасно прийшло мені в голову це слово. Прийшлось погуглити, що воно означає.

В широком смысле индульгирование — это то, что подменяет собой адекватное моменту действие, при этом съедающее столько же (или намного больше) персональной силы, сколько требуется для совершения этого действия.



Отже те те саме, чим я постійно займаюсь. Уся ця внутрішня словомолотилка на виході нічого не дає крім задумливості та печалі. Бо сума всього того що могло б бути, завжди більша за те що є. А здається ніби і чимось корисним займаєшся... Насправді основа для прокрастинації. Виправдовуєш свою бездіяльність своїми недоліками, чи недоліками оточення.

Осінь

Nov. 16th, 2013 07:53 pm
tuitikki: (Котик)
Розклад занять у мене змінюється щодня, але загалом він простий.

В 7:30 встати, на 8:00 сидіти на парі з 12:00 до 14:00 обід. Потім знову пари до 18:00. Потім приготувати і з'їсти вечерю. Потім Вчитися, домашки, підготовка до іспитів і о 2-3 спати. Тому власне пора року мені дуже мало відчутна.
На вулиці завжди напівтемно.

Сьогодні субота і я вирішила трошки прогулятися. Виявляється буває світло, а ще, виявляється у нас дуже гарно. Я так відвикла від осені! Листячко всіх кольорів! На землі лежить рівномірним килимом жовто-білі листочки, іноді трапляється яскраво-червоний клен, теракотовий дуб. Все це обрамлене темно-зеленим плющем. Деякі дерева вж чорні! А як же гарно, коли на одному дереві поєднуються всі кольори. І справді, це нічим не гірше за сезон цвітіння вишні. Тільки шуму менше і ніхто начебто і не помічає, яка ж навколо краса. Як на мене, це треба святкувати, писати тисячі та сотні віршів про червоне листя, жовте листя, біле листя, різне-різне листя, яке падає зі швидкістю 2 см у секунду! Писати про щасливу і нещасну любов у сезон опадаючого листя, про те, як ми зустрілися, як розсталися і як ти вперше її поцілував, коли навколо палали вогняні крони дерев.
Я взяла собі на пам'ять кілька листочків! Як дуже давно у дитинстві ^^
tuitikki: (Лаванда)
Тільки повернуло на п'яту, а я вже ні на що не годжуся. Можу тільки писати сумні пости в ЖЖ.

Сьогодні однокласниця з Індії сказала, що бачила мої фото на ФБ у весільній сукні. Я подумала-подумала, перепитала та згадала, про що йдеться.  Справа в тому, що я працювала моделлю для весільного салону при одній нагоді. На що було питання, а як воно, власне кажучи, всередині цієї сукні. Бо кожна ж дівчина мріє про таке, і сподівається... Я сказала чисту правду. Сукня дуже красива, але було зроблена із штучної тафти, яка найбільше на тілі нагадує поліетиленові пакети. Враховуючи, що зйомки були у лісі при температурі більше 30 градусів і великій кількості комарів, то відчуття було не з приємних. М'яко кажучи.
А зараз, подумавши ще раз... І справді, дівчата сподіваються, мріють. А в мене була унікальна можливість спробувати ці сукні зараз. І з'ясувати, що це просто ще одна порожня бульбашка розчарування. Не те, щоб я щось собі мріяла, але тепер вже точно не буду. Жодних шансів. І якось стало від того сумно, і сумно від того, що я так відповіла однокласниці. Бо вона тепер теж, мабуть, перестане мріяти?  
tuitikki: (Лаванда)
Так багато всього навколо відбувається, а я все одно наче стою на місці. Може варто щось записувати час від часу, щоб потім була змога оглянутися назад і сказати собі "О, так непогано так пройшлися!".
У мене все добре. Погода холодна, але що з неї взяти... Хоча відвикла звичайно дуже сильно від осені. Але Франція вже, здається, нічим мене не може здивувати. Ще почуємося!
tuitikki: (Лаванда)
Дивним чином нові знайомі нагадують мені людей, котрих я знаю. І я розумію, що вони інші люди, і я про них нічогісінько не знаю, але розумію лише головою, а все одно продовжую переносити властивості і, що найголовніше відношення із моїх друзів (чи не зовсім), на цих геть мені не знайомих людей.

... )

З вами трапляється, що нові люди занадто сильно нагадують когось, кого ви знаєте?
tuitikki: (Лаванда)
IMG_20130930_015641

Для мене завжди осінь - це початок року. Просто так вже сталось, що для мене все нове починається восени. Таким чином  - день народження і є справжнісінький Новий Рік!

Цей журнал колись став для мене відправною точкою усвідомленого дорослішання. Допоміг розуміти себе і навчитись розуміти інших. Тому кожен наступний рік мого життя важливий для цього ЖЖ.

У новий рік люди підводять підсумки та будують плани. З планами у мене як завжди не дуже, а підсумки - це я можу!

Підсумки? )
tuitikki: (Лаванда)
春眠不覺曉 , 處處聞啼鳥
夜來風雨聲 , 花落知多少

Весняний сон, не помітив світанку
Всюди чути, як цвірінькають птахи
Ніч принесла дощ та вітер
Хто знає скільки опало пелюсток?


Фото звідси

Моя розшифровка )
tuitikki: (Лаванда)
Привіт, якщо у ває знайдеться час, будь ласка, допоможіть із домашкою із каліграфії.
鳥鳴澗 王維
人閒桂花落,夜靜春山空。
月出驚山鳥,時鳴春澗中。
Це знаменита поезія. Переклад на англійську такий:
The Gully of Twittering Birds --- Wang Wei
Idly I watch the cassia petals fall;
Silent the night and empty the spring hills;
The rising moon startles the mountain birds;
Which twitter fitfully in the spring gully.

І мій кривий переклад.

Яр, де щебечуть птахи --- Ван Вей
Ліниво я дивлюся як падають пелюстки касії;
Тиха ніч, видно весняні порожні пагорби;
Сходить місяць, дивуючи гірських птахів,
Що раз по раз защебечуть у весняному яру.
Якісь почуття? Чи образи?
Ось моїх шість перших ієрогліфів... )
Якісь думки? Насільки криво? Повна дурня?? =)

Дякую!
tuitikki: (Лаванда)
Чи на найбільше мене останнім часом дивують люди, які можуть бути в чомусь абсолютно вевнені, і глибоко переконані у власній правоті. Я у будь якій ситуації припускаю, що я можу бути не права. Але невпевненість звязує руки. Треба тримати у голові протилежні точки зору, але не втрачати можливості діяти.

2012

Jan. 2nd, 2013 01:19 am
tuitikki: (Лаванда)


Почався 2013. У перший день нового року я все ще не можу попрощатись із минулим. Він пройшов повз мене, ледве задівши плечем, саме тому мені і важко повірити у те, що це... все. 
Згадуючи жартівливі передноворічні прогнози, розумію, що вони таки збулися. Цей рік був тяжкою, подекуди рутинною, а іноді і цікавою роботою. Мені приходилось думати лише про те, як би вижити та не зірватись, одна справа за одною, ніби піщинки у годиннику. Іноді мені було страшно, бо такий щоденний спосіб життя залишає мало місця для мрій та великих звершень. Але, відчуваю, скоро все дуже зміниться, і 2012, яким би він не був, буде основним підґрунтям для змін.
Цей рік відчувається так само, як здана на четвірки сесі. Не занадто добре, але все вже позаду.

З Новим Роком!

картика звідси
tuitikki: (Лаванда)

Один із моїх друзів недавно написав у ЖЖ, що тут тепер залишилась політика, котики та істерики. На жаль, хоча б частково мушу погодитись. Можете переглянути мій журнал та зрозуміти що тема котів уже висвітлена, а про політику я не пишу у цьому журналі принципово. Прийшла черга істерики. 
Щоб заспокоїтись, хочу написати все словами, але загалом, пишу тільки для себе самої. Написання цього у журнал просто мадає моїй мові більшої дисциплінованості і звязності.

... )


Напевне, я і правда занадто хвилююсь через дрібниці. Питається, якого біса!

Коти

Nov. 3rd, 2012 07:34 pm
tuitikki: (Default)
Цього літа у Хорватії було дуже багато котів. Достатньо, щоб зробити окремий альбом.



Їх няшності мені має вистачити до кінця року ^^
tuitikki: (дівчина у капелюci)
Щось викликає в мене невідповідно інтнсивні переживання. А щось, навпаки, мене абсолютно не хвилює. Причому люди визначили б цю диверсивість, як строго зворотню до нормальної.

Мене можуть схвилювати складні до відчаю задачі, сумна до сліз музика і жахлива проблема вибору.
Мене мало хвилюють навколишні люди.

Стандартний висновок із всіх екзистенційних переживань: може треба більше спати?
tuitikki: (вона соромиться)
Я нікому не казала про свій День Народження спеціально, на фейсбуку нема дати, у мене цього разу не було вечірки і тд. Але це абсолютно інший досвід, коли люди лише випадково дізнаються, спостерігати за їх реакцією. Хто ж таки якимось чином прознав. Найкращий подарунок - це те, що я виспалась, був чудовий погожий день із моїм улюбленим вітром, а ще натхнення. 

Сьогоднішній день мені нагадав славні дні старого ЖЖ, коли було багато людей, коментарів, ретельно підібраних слів і юзерпик. Дякую всім, хто привітав.

BirthdayDeath
tuitikki: (Default)
Занадто багато можливостей, занадто багато інформації та шляхів. Світ переповнений. Знайти щось потрібне, віділити від незначного, дуже не проста задача. Вперше починаю розуміти всю важливість уміння фокусуватись, концентруватись та швидко аналізувати, приймати рішення. 

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios