Jan. 14th, 2014

tuitikki: (Лаванда)
Я завжди пишалась своїм вмінням не відчувати речі. Як тільки мені було не треба щось відчувати, я просто вимикала всі почуття, як головний біль. Це дуже зручно у важких стресових ситуаціях - така собі захисна реакція організму. З іншого боку, тут важко не передати куті меду. В певний момент перестаєш відчувати і хороше, і погане. Це і називається депресія. Стає нестерпно та беззмістовно, і головне, не знаєш чому. Здається це назавжди. Не маєш власної позиціі, втрачаєш своє я.

І от мені довелося відчути справжньої люті після довгого періоду заперечення самого її існування. Тоді я подумала, а чому я маю її задушити у собі? Чому мені не можна дозволити цій люті наповнити мене до краєчку, стікати із пальців, текти по землі і заповнити весь навколишній простір напруженим звоном? Для зручності інших? Для чого? Я лютувала на себе, я лютувала на весь світ за те, що він такий у цю мить... Мої думки стали гострими, точними і стрімкими, а потім прийшла тиша, кришталева ясність. І дивовижний спокій. Якимось чином цей всплеск почуттів надав мені поштовх рухатись уперед.

Відміняти почуття - це як приймати знеболювальні при виразці шлунка. Допомагає, але чи допомагає? Проблема, суть пробеми не вирішена. То може варто дозволити собі відчувати, те, що відчуваєш?

Чи все-таки емоції заважають і туманять розум?
Дуже цікаво, якби було створено штучний інтелект дорівнюваний до людського, то чи емоції проявились би, як компонента розуму? Чи це окрема річ?

Не питай мене про даремне.
Я відповім тобі з точністю до константи
моїх хвилинних почуттів.

Profile

tuitikki: (Default)
tuitikki

June 2014

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 10:45 am
Powered by Dreamwidth Studios